З історії Дорогобузької школи

         Першу згадку про розвиток освіти ми знаходимо у історії міста Дорогобуж. На початку XVI століття Дорогобужем правив Костянтин Костянтинович Ост­розький. Він будував православні храми, засновував монастирі, а при них облаштовував школи та друкарні. При відбудованому монастирі в Дорогобужі також діяла друкарня та школа. У ній було, крім інших книг, видано й Дорогобузьке Євангеліє, один примірник якого віднайдено у приватній колекції бу­кініста на Кіровоградщині 2002 року.

      Наприкінці XIX століття у Дорогобужі було 69 садиб, де проживало понад 100 православних, 28 римо-католиків і 41 єврей. 1882 року священик Стефан Ржепецький у поміщицькому будинку відкрив школу.

     Мало хто з володарів Дорогобужа за польського панування мав тут свої па­лаци для тривалого проживання. Здебільшого усією маєтністю та населенням розпоряджалися управителі. Другорядні особи не були зацікавленими ні у роз­витку міста, ні у поліпшенні його культури. З часом Дорогобуж перетворився у звичайне село. Із спогадів Садовської Устини Борисівни, наприклад, відо­мо, що її батько - Кравчук Борис, 1900 р.н., закінчив чотирирічну школу. За панування Польщі були спроби поліпшити загальний вигляд Дорогобужа: працювала школа, діяв осередок «Просвіти», при якій видавали книжки для читання, розучували п'єси, органі­зовували вечорниці для молоді. На­вчання у школі проводилося поль­ською мовою, але вивчали й украї­нську. Давали освіту двоє вчителів. Навчання проходило у солтисовій хаті, яка збереглася до сьогодні.

     З поверненням у вересні 1939 року до села радянської влади відкрито хату-читальню. У 1939 -1941 роках навчання продовжувалось у панському маєтку, тут діяла чотирирічна школа. Цьому завадила війна з німцями, які на початку липня 1941 року вже наводили свої порядки. Під час цієї окупації майже ос­таточно поруйновано пам'ятки старовини, маєток було зруйновано повністю, навчання у школі проводилось з перервами. Після війни діти продовжували вчитись у двох пристосо­ваних приміщеннях: у будинках солтиса та війта.

                1 березня 1944 року завідувачем початкової шко­ли було призначено Климчука Петра Давидовича, вчителем — Каленюка Степана Федоровича, у селі Подоляни — Машлая Павла Михайловича. Наказом РайВНО № 31 від 7 липня 1949 року була створена Дорогобузька семирічна школа для дорогобузьких та подолинських дітей. На початку п'ятдесятих років очолив школу Федоров Петро Арсенович, який змінив на цій посаді Башинського Павла Семенови­ча (19 вересня 1951 р. був переведений учителем до  Дмитрівської початкової школи).     

   У 1954-1955 рр. директором Дорогобузької семирічної школи був Ткачук Павло Савович. У старому приміщенні навчалися до 1972 р. Рішення про будівництво гарного просторого приміщення для дітей було прийняте правлінням колек­тивного господарства під керівни­цтвом Петра Митрофановича Воловікова.

      Нову двоповерхову шко­лу збудували 1972 р. Директором навчального закладу став Федоров Петро Арсенович, який більше тридцяти років віддав цій справі.  

       На той час у школі навчалося 150 дітей, і працювало 18 учителів. Дія­ли гуртки: «Юних натуралістів» (Ткачук Зінаїда 

Давидівна), «Співо­чий» (Віюк Галина Степанівна), чо­тири групи продовженого дня, пра­цювала майстерня, устаткована станками з обробки дерева та ме­талу, різними інструментами. Діяла спортивна зала із новітнім спортив­ним інвентарем. Федоров очолював Дорогобузьку школу до 1979 р.

Із 1979 р. естафету директорства прийняла Вознюк Євгенія Ничипорівна. Вона очолила пе­дагогічний колектив, який вніс значний вклад у розвиток школи. Про Дорогобузьку школу час­то писали газети, адже це була перша установа «Школа - дитячий садок». За досвідом сюди при­їздили з усіх кінців України. Школа на той час займала одне з перших місць з природо-охорон-ної роботи. Євгенія Ничипорівна очолювала шко­лу до 1999 р.  

Із 1999 р. на чолі педколективу став Столярчук Тит Денисович. Кількість учнів сягала 70, працю­вало 16 учителів. До школи приєднали Подолян-ську філію, в якій навчалося десять учнів. Нала­годжено харчування усіх учнів. Позаяк школа потребувала капітального ремонту, навчання проводилося лише на першому поверсі. Адміністрацією району був виділений шифер для перекрит­тя приміщення школи. Завдяки громаді села школу перекрили, а згодом були замінені всі вікна на пла­стикові.

 

19 серпня 2008 р. школу очолив Герасимчук Ва­силь Миколайович. Досвідчений керівник одразу по­мітив, що потрібно докласти великих зусиль, щоб відновити установу «Школа - дитячий садок». Для цього необхідно зробити шатрове перекриття даху приміщення школи, капітальний ремонт другого по­верху, відновити роботу спортивної зали, відкрити комп'ютерний клас, запровадити кабінетну систему навчання, впровадити рейтингову систему навчаль­но-виховного процесу. За кілька місяців роботи Ва­силя Миколайовича у класах з'явилися комп'ютери. Запалившись енергією директора, вчителі освоїли нову техніку, без якої не уявляє свого життя кожна сучасна людина. Відтак педагогічний колектив пра­цює над вихованням активної життєвої позиції шко-лярівна на основі впровадження нових інформацій­них технологій.